Поранив моє серце, та не вбив.
Душа Одеси невмируща й горда.
Ти клятий ZVір усе, що мав зганьбив,
Плюю росія в твою пихату морду.
Геть прибери кістляві рученята,
Від вроди і краси її перлин…
Та згинь з очей та що у мідь заллята,
Розбещеність російських Катерин.
Ти спалюєш життя, все навкруги,
Розору залишаєш і пустелю.
Мій рідний дім, прадідівську оселю,
Руйнують споконвічні вороги.
Не здатне "ZVлО" відтяти нашу пам'ять.
Острозький тут фортецю збудував.
Мій Кочубей тебе я буду славить.
Моя Одеса, тебе я покохав.
Морська душа та вітерець свободи.
Дитинство, юність, у почуттях навіяні вірші,
Складав, як перші іспити в житті.
В тобі жили щасливо всі народи;
Євреї, українці, латиші…
Грек і француз, і гордий італієць,
Мадяри, і валахи торгаші.
Биндюжники, рибалки і мисливці,
Дорослі діти графа Дюка Ришельє…
Вродлива, чарівна моя принцесо,
Перлина Понт Евксінських берегів ,
В весняних барвах спалахне Одеса,
У пекторалі золотій Богів.
Сильно і справедливо! Коли чую про обстріли цього унікального міста, серце кров'ю обливається! Це також і моє місто, тут жили мої хрещені батьки, тут у 1981 році я закінчив консерваторію. Воно неодмінно повинно бути збережене, неодмінно повинно бути у списку культурної спадщини ЮНЕСКО! Слава Україні!
Сильно і справедливо! Коли чую про обстріли цього унікального міста, серце кров'ю обливається! Це також і моє місто, тут жили мої хрещені батьки, тут у 1981 році я закінчив консерваторію. Воно неодмінно повинно бути збережене, неодмінно повинно бути у списку культурної спадщини ЮНЕСКО! 
