Немає цінності в житті,
Коли немає там любові,
Коли немає там добра,
А в голові бракує волі.
Немає слів, щоб пояснити,
Яка різниця між світами...
Хоч ми старались зрозуміти,
Шукали логіку роками.
Не хочеться про це писати
Та відчувається, що мушу,
Бо гнів бере мене за душу…
***
Військовим російським дають телефон,
Ті дзвонять і кажуть: «В полоні»...
А з того боку німий прокльон,
Ніби мати не рада, що син живий,
а не здох
За аеропортом в Херсоні.
Інший каже:
«Мама-мама, тут немає нацистів,
Ти розумієш, ми просто місто розхуячили?!»
А у відповідь:
«Ой, нєт-нєт, синок, пєрєстань, тєбя уже там
пєрєіначілі».
Третій дзвонить сам та хвалиться, що обікрав
квартиру та вбивав невинних.
А дівчина йому:
«О, а привези мені нову сукню та прикрас їх родинних».
На танках килими везуть по домах,
Сантехніку, міксер, приладдя,
Чіпають жінок та дітей, сіють страх ―
Простого терору знаряддя.
І брешуть постійно одне й те саме:
«У нас просто були навчання».
Цікаво знайти, хто б так легко повірив
У ці жалюгідні скавчання.
«Заставілі! — один ще кричить. —
Нє я ето! То салдафони!»
Куди тоді зникли, мерзото, магічно
З твого автомату патрони?..
Чого мовчиш? Вистріляв?