Дні наші, наче розмальовка,
Де ми самі собі митці,
Де робимо перестановки,
Тримавши олівці в руці.
То колір радісно-червоний
Лежить у просторі листа,
А то рожевий на долоні,
Неначе молоді літа.
А десь насичений зелений
Наснагу й спокій розлива.
Й зелені літні тихі клени
Жовтіють в осінь, мов дива.
Та все ж в життєвім розмаїтті
Є й сіро-чорні кольори,
Бо і вони живуть на світі
В малюнках кожної пори.
І хай ми всі не науковці,
Та цінність в істинах простих,
Щоб цінувати в розмальовці
Кожну деталь і кожен штрих.
Та, іноді не знають люди,
Малюючи своє життя:
Як розмалюєш, так і буде
Твоя картина майбуття.
