Кажуть люди зі сталі,
Кипить в жилах кров.
Ворог в повнім овралі,
При згадці ЗСУ, ТРО і Азов.
Їх нема на курортах,
В Закарпатських містах.
Їх зустрінеш на фронті,
В облогах, котлах.
Їх не видно у барах,
На футболах теж ні.
Можеш стріти у храмах,
Та шкода лиш в труні.
Дорослі і юні герої,
Що вишкіл пройшли на війні.
Землі їм не треба чужої,
Та за свою готові загинуть в борні.
Стяг розписаний кров'ю,
Й обгорілий в боях.
Додає їм наснаги,
У битвах запеклих в містах і полях.
Ну а ті, що в полоні,
Їм окрема ціна.
Їх сталеві долоні,
Розірвуть ці пута ярма.
Смерть прийшла і жахнулась,
Тут живих вже нема?
Азовсталь вся розбита,
Все згоріло до тла.
Тільки голос з руїн:
Іди геть москальня...
Значить ненька не вмерла,
Україна жива!
Ворог лютий тут згине,
І Вкраїна розквітне, запанує любов!
Неволі не буде, не буде оков!
Захистять Україну ЗСУ, ТРО і Азов!
