Невже весна? Годинник змовк. Гудок. Сирена.
В календарі малюю двадцять другий хрест.
Іще жива Земля моя благословенна,
У ранах і в огні багряно-чорних верств.
Немає в Україні більш чужого болю -
Бо нам усім однаково цей біль пече - кричить.
Ми на своїй землі колись поляжем в бою,
Аби шумів Дніпро, цвіли лани, лилась блакить.
Це місце сили, серце, пращурів перлина.
Гартована й намолена крізь віхолу тисячоліть,
У нас ще буде з вами вільна Україна.
І синьо-жовтий стяг над трупами орди замайорить.
