Досі дихаю, Боже, Твоєю любов'ю,
Плач серця не вмовкне, поки не
знайду Тебе,
В чергове вмиваєш мене найсвятішою Кров' ю
І благаєш більш не прирікати до смерті себе.
Досі чекаш, коли я кинусь в обійми,
Підніму свій погляд й побачу Тебе,
Почую Твій голос від, якого стихнуть
всі війни,
Той, що кличе давно так вже мене.
"Де ти, дитино?", - вкотре питаєш,
А у відповідь лиш чуєш мовчання моє,
"Я є тут, біля тебе, хіба ж ти не знаєш?
Підійди, хай скінчиться страждання твоє" .
За Тобою, Ісусе, досі серце сумує,
Бо ще досі глухе і голосу Твого не чує,
Доторкнися до нього, хай більш себе
не руйнує,
Хай прокинеться в мить і присутність Твою відчує.
Хай покине, нарешті, свої темні шляхи,
Зодягнеться у правду і в Твоїм світлі розтане,
На руках Твоїх побачить рани й цвяхи,
Забуде про себе й Твоїм повік уже стане.
