У вільному полі – бідному воля!
Хороброму щастя – позбутися пут!
Водитися з смертю – козацька доля –
Грішити й проходити сотні спокут!
Любитися з вітром, брататися з другом!
Минати пастки в своїй простоті!
Ще прийде весна, коли станеш за плугом!
На землю снопи покладеш золоті!
А поки покоси ворожі на рідній,
Святій , бо своїй, Богом даній землі!
І косиш… в неділю стоїш на обідні,
І молять за тебе душа і шаблі…
І тільки покличуть сурми в дорогу,
І тільки обімеш за шию коня,
Життя доручивши товаришу й Богу…
А Бог і товариш – то міцна броня…
чудовий вірш , 
