Проза - Petro Kukharchuk, поезія - Леся Утриско
ОМОВІННЯ
Так небо заходилося щоранку все довкола омивати своєю святістю. Ідеш і не знаєш, що буде далі? А ці краплиночки тримаються надією, боюсь сполохати. Присідаю. Вітаюся з їхніми веселими оченятами. Десь там, за полем, вони веселку в небо наряджали і її сяйво із собою по зернинці позасівали травам, які іще не відали їхнього цілунку.
Похилилися… А знаєте?.. Ви пригадайте! Бувають ті краплинки із радості! А трави похилилися, тому що її багато. Радості.
Любите зелений? А колір водиці, в краплинах осяяно зелений? Погляньте тільки. Колосочки світяться вірою! Лиш вітер забарився пострушувати зайве…
Але хіба краплин буває забагато? Хіба? То ж саме життя! Омовіння сталось… А ви, що чекаєте?.. Дощу?..
Петро Кухарчук
Ви що бажаєте? Дощу?
Чого чекаєте? Блаженства?
Краплин торкатись досхочу,
В них напиватися шаленства?
А далі що? Рясні плющі,
Потайки ранки доторкають,
Щасливі сльози дощові,
Веселку рястом наряджають.
У вірі колоситься злак,
Зелений плащ одягне вітер,
Такий святий у щастя знак -
Весь світ, здається, смуток витер.
Не запереч! Хай оживе
Святе очищення землиці,
Де веснянково все пливе,
Напившись вірної водиці...
#лесяутрисковоробець
