Летів літак, мов птах, у синім небі
І на борту були розмови, сміх...
Я не збагну, кому було так треба,
Щоб саме в небі він на вік затих.
Найкращі діти України, соколята!
Майбутнє, молодість, надія і опліт.
Так боляче вас в небо відпускати,
Нам залишається в рубцях на серці слід.
Небесна сотня...з вами "плине кача",
Майдан увесь омитий у сльозах...
Та в пам'яті ви не померли, значить,
Що не душа, а тільки тіло прах.
Ми пам'ятаємо сумні, великі очі,
Що не дадуть нам рухатись назад.
Плеядами ви навпаки у небо впали
Та хай не повториться більше зорепад.
Кузьма...мій друже і моя скорбота...
В твоїх піснях усе моє буття.
Ты так любив життя і будеш доти,
Поки я не порину в забуття.
Ти вчив любити зараз, а не після
І коли гірко-їхати, де ще не був.
Вікно відкрите, з магнітоли твоя пісня,
Щоб увесь світ твоє звучання чув.
Пінгвіна танець, сонечко на стелі,
Місця людей щасливих поусюди,
Люди як кораблі, а ми давай мовчати...
Бо в нас є тільки ми - озимі люди...
Присвячую загиблим на Майдані в 2014 році, курсантам та льотчикам, що загинули 25 вересня в авіакатастрофі під Чугуєвим та моєму улюбленому виконавцю Кузьмі Скрябіну (він же Андрійко Кузьменко), який потрапив у автомобільну аварію в 2015 році та зараз співає для Бога.
В останньому катрені назви деяких пісень Кузьми.
