Сперечались Цап й Баран,
Хто з них розумніший.
Швидко склали вони план,
Для обох був втішний.
Хто з них швидше пробіжить,
Не впаде в дорозі,
Той розумним буде жить,
Буде в всіх в повазі.
Стали суддів вибирать,
Треба знайти чесних.
Можна всіх отут назвать:
Мавпа, кіт- судді всі чудесні.
І побіги всі щодуху,
Хто ж тут буде першим?
Бігти ще немало шля́ху,
Був він не з найлегших.
Довго біг цей Цап і впав,
Лежить на дорозі,
Та одного він не знав,
Чом усі в тривозі?
Бо баран стоїть на ніжках,
Зовсім не зморився.
Він пробіг лиш зовсім трішки
Тут і зупинився.
Далі я не буду бігти,
Бачите - старенький.
Не зламав я свої кігті,
Значить - розумненький.
Нащо бігать, сиди дома,
Зараз це сучасно.
Жити легче все ж дурному,
Й Барану це ясно...
Дотепна, повчальна баєчка, Надіє! 
