У Стрийськім парку падають каштани…
І їжачками туляться до ніг…
Осінній день, привітний і духмяний,
Меланхолійно листям шурхотить…
Вальсують з вітром плавно, безупинно
Листки пожовклі повісті життя…
Забутих мрій колючі шкарлупини
Розбились, закотившись в небуття…
Там, де бродила безтурботна юність,
Гуляє вітер… моросять дощі…
Згадалось… Защемило… Не забу́лось…
Каштанів цвіт залишив слід в душі…
06.10.2019
