Ці важкі імена
ти забудеш опісля дощів.
Найсолодші слова залишаються на попелищі.
… ще ця осінь така ритуально заплакана, і
десь на рівні очей
мерехтить серпантин. Вітер свище.
Серед вицвілих трав
усе важче лишатись людьми.
В теракотовий степ понесли помаранчеві коні.
Мерехтить серпантин. Запізнілі плоди бузини
обережно зірвеш,
покладеш у прозорі долоні.
Усе більше прощань.
Усе менше води і вина.
Лиш терпкий післясмак перемерзлого вже винограду.
… ти притулиш мене до холодного скельця вікна.
… я крізь ніч попливу
в порожнечу вишневого саду
гостя відповів на коментар Патара, 20.03.2021 - 12:00
Радію, бо ця любов давно-предавно взаємна...ще з тих часів, як дерева були молодими, і сливи спілими...а пташки співали так, що риби слухали...люблю Вас і дякую за все
