Ти не ховай очей - все зрозуміло.
Тут темрява порожня та німа
Не можеш душу, то віддай хоч тіло
А втім, не треба - я візьму сама.
Як розлюбив, не відвертай обличчя.
Торкаюсь ледве-ледве я повік.
Ти не хвилюйся, більше не покличу,
Мене цей досвід до кісток обпік.
Так гаряче, приємно, та не варто,
Я - мов сірник палаю і згорю.
Невже минуле є для тебе жартом?
Не маєш ти ні суму, ні жалю.
Вбивай, катуй - кохання все ж не вбити.
Воно, немов пташина навесні,
Гуляти буде у тенетах-вітах,
Пісні співати ніжні й голосні.
Нехай летять пісні ці понад світом.
Колись та мука, справді відболить.
І вже без неї вдасться мені жити
Цінуючи розлуки дивну мить.
Зворушливо...
