Без упину мчить промінь світла до нас,
По маленьку, по тихому підкрадається ніч,
До вподоби їй зорі, нічне небо і місяць вгорі
Усе одно ми попрощаємось із днем, куди подітись?
Кінець кінцем, і ніч пройде так швидко, годі збагнути,
На віки вічні запам'ятаємо лиш мить, але існуємо не вічно,
Надвоє поділяєм час, він ділиться на завтра і сьогодні,
По двоє душ у кожному із нас, одна людська, а друга - неповторність.
Дух життя, звільни ж його, він відчує простір,
І промінь домчить до серця, ти зрозумієш суть,
І ніч підкрадеться до твоїх душ, засяє зірка, згасне час,
Все стане на свої місця, і ти відчуєш, що таке життя.
