На Парнас, проганяючи сни,
Говорила Пегасу...
І помчали зі швиткістю світла
В безмежності часу.
Уявляла, що вершником стати
Мені в піднебессі
Це так просто. Аж раптом
З'явилось розлючена Нессі.
Не звідкіль узялась безкопитна
химерна істота .
І сказала, що далі – то зась,
Не встановлена квота.
Що ж робити тепер,
Переплутались крапки і точки,
Ну, а зморщені літери
Стали в куценьких рядочки?
Я хотіла гукнути у поміч
Приручену риму,
Та відмовила звісно,
Вона поспішала до Риму.
З лісу щепки летять –
Лаври ділять в далекім Парнасі.
А я й досі з Пегасом
Мандрую в безмежності часу
