|
БАБУСИНА ЛЕГЕНДА ПРО СВЯТОГО МИКОЛАЯ
Мишко прийшов зі школи весь нахнюплений, знявши рюкзак із плечей, роздратовано пішов у вітальню до бабусі.
– Бабусю! Це правда, що Миколая немає? Я вже дорослий! А ви мені усією родиною брешете! А я в листі таке написав...
– Хто тобі таке наговорив? Сідай біля мене! – збентежено попросила бабуся.
Мишкові не хотілось, адже за вікном була справжня казка, зима цього року просто дивовижна!
Проте, бажання дізнатись правду переважало, тому він, як слід, вмостився на бабусиних колінах та чекав, хто ж ці подарунки кладе під подушку? Бабуся почала розповідати:
– Давно-предавно, жив один хлопчик, що називався Миколка! Його батьки були заможними, тому у нього було все, та не зважаючи на такі достатки, Миколка був дуже щедрим, добрим та вірним до Бога. У ті часи ще не було таких шкіл та будинків, названих вулиць, телефонів... Та йому було відоме кожне поселення, шатро, печери, всі помешкання, де жили люди. Якось він вийшов на височенну гору, та й задумався, що в нього є просто все таке, що в інших навіть до кінця життя цього не буде, а так хочеться бачити і їх щасливими... і з тією чи з іншою річчю в руках!
Коли наступного разу, вже вибравшись на гору знову, Миколка взяв багато аркушів паперу, склеїв їх чимось клейким в одне ціле й пером намалював карту своєї місцевості.
У ніч на 19 грудня, дочекавшись, коли усі загасять каганці та свічки, взяв найбільший мішок поскладав туди багато іграшок, цукерок й печива, ну і ще багато усього різного, та навпомацки подався дарувати подарунки дітям. Бог з небес бачив добре діло та засвітив Миколкові дорогу зорями, щоб той міг розгледіти що там на карті, і не пропустив жодної оселі. Хлопчина усю ніч трудився, клав біля дверей подарунки, підписував, та повертався у домівку знову й знову, щоб ще взяти...
Закінчив аж під ранок, втомившись дуже, цілий день він спав, а на вулиці бігали вдоволені діти й хвалились батькам та друзям – який літак, яка машинка, яка лялька, проте батьки цей випадок ніяк не могли пояснити. На наступний рік дітвора 19 грудня із нетерпінням сама чекала, отримувала вкотре подарунки й так знову й знову.
Рік за роком, цей день почали називати святом! А Миколка дорослішав та із малого хлопченяти перетворився в дорослого юнака, вступив навчатись на священика, а згодом і ним став. Але, щоб люди знали назву Свята – Бог дав їм підказку! Якось коли Микола припускав, що у цій хатині Оленочка вже спить, поклав поблизу неї у відчинене віконце мармелад й набір нового пластиліну, але турбуючись, щоби не захворіла тихо намагався зачинити та розбудив дівчинку. Вона і всім повідомила, що ці подарунки роздає Священик Микола! Відтоді, це свято почали називати Подарунки Отця Миколая. І так все своє життя Миколай правив в Храмі, а після того, весь час складав та сортував подарунки. Собі він теж одного року зробив подарунок! Пошив червоно-білу шапку теплу куртку та штани й щоб не замерзати в ноги теплі чоботи! А то хто його знає! Яка погода то буває...
Він вже не молодий... Й не забував про Бога, Йому він завжди дарував своє добре серце та щиру молитву. Роки брали своє, він бачив, що вже сили поступово покидають, й свою парафію Отець Микола віддав вже іншим священикам, більш молодим... А сам подався в ліс нарубав дров, та пригощав ласощами оленів. А згодом і ті стали приходити самі до нього додому. Приручившись, не боялись вже дідуся, а весело стрибали навколо саней, які Отець Миколай вже завершував. На них дідусь ще довго й довго їздив та дарував малятам свято. Але одного року, він вирішив, що цього разу це в останнє... І так і сталось... Після вечері він помолився та задрімав біля печі у своїй хатині й вже не прокинувся...
Його душа пішла до Бога! Тоді Всевишній скликав всіх Святих небесний світ увесь, прикликав Миколая обняв з любов'ю та за заслуги у земному світі об’явив:
- Отче, тепер ти визнаний Святим!
І подарунки дітки отримували й надалі! Причому не лиш односельці Миколая, а уже весь світ! День Святого Миколая це не казка внучку!
Мишко так заслухався, що йти надвір вже взагалі не хотілось! Ще б пак! Сидіти у бабусі на теплих колінах та слухати стару добру легенду, кому б таке набридло!
– А що було далі? Бабусю!
– Ти ба, який цікавий! А ще годину тому не вірив! Всміхнувшись, бабуся погладила малого по голівці та сказала:
сьогодні, через димохід Святий Миколай прийде почитати твого листа, щоб знати, що тобі нести, ти ж його написав?
– Так бабусю написав! – витягнув із рюкзака листівку онук.
– А можна подивитись? – зацікавилась бабуся.
– В мене тільки 3 бажання бабусю, щоби не обтяжувати Миколая. Ось мені не шкода, читай.
В листі гарним виразним почерком було написано:
1. Я прошу, щоби Ти приніс мені свій образок, щоб до Тебе молитись.
2. Я хочу, щоби всі дітки вірили в це Свято і ніколи воно не зникало!
3. Я хочу, щоби Ти, Святий Миколаю, приніс бабусі гарні окуляри, щоб вона в них добре бачила і читала мені ще багато казок! Дякую, з повагою Мишко!
3 листопада 2013 року…
ID:
959989
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.09.2022 11:16:29
© дата внесення змiн: 17.09.2022 11:16:29
автор: Володимир Український
Вкажіть причину вашої скарги
|
