Осінь на землі три місяці раювала.
Трохи працювала, трохи відпочивала.
Картоплі, капусти, моркви, цибулі людям наносила.
Грецьких горіхів, яблук пахучих в саду натрусила.
Грибів понакладала під деревами в лісі – збирайте.
Вареними, смаженими, маринованими в їжу вживайте.
Відпровадила птахів у теплі краї.
Комах приспала, риб у воді.
Коли птахи у вирій відлітали,
На сопілці їм грала, доброї дороги бажала.
Пернаті Осені крильцями махали,
«Бувай, золотоволоса!" - казали.
І дня Осінь не змарнувала.
У вересні вересу зі синьої нитки квітку в'язала.
У жовтні – фарбами теплих кольорів листя на деревах, кущах фарбувала.
В листопаді це листя обривала, додолу скидала.
А тоді з ним танцювала під музику вітру,
Випивши перед тим ставкової води літру.
Але прийшов Осені час прощатись із краєм.
Пробіглася лісом, полем і гаєм.
Прошурхотіла листям опалим,
Зі сил упала.
Зима почала над нею посохом білим махати,
Холод у лице їй пускати,
Із краю виганяти.
Пішла.
Зимонька причепурилась. Брови підмалювала.
На личко рум’янець наклала.
На коси білу хустку пов’язала,
Кожушок білий вовняний вбрала
Та ще й теплі рукавички
І на підборах черевички.
В одну торбину наклала сніжинок,
У другу – гладких крижинок.
Та й пішла гонорово.
З лугу кози втекли й корови.
Пташата у туї, сосни тільця поховали.
Травинки тонкі спинки позгинали.
Гриби ляк дістали,
На світ божий з’являтись перестали.
Йшла Зима день при дні,
Сніг сипала по землі.
На річки, ставки та озера кригу пускала,
Калюжі нею вкривала.
Вночі дрімала,
Під ранок лютувала,
Мороз із уст пускала.
Дітей, що йшли у садок, до школи, за щічки, носи щипала
Та ще й реготала.
Але діти Зиму вітали.
Санчата, лижі, дошки витягали,
З гірок на них з’їжджали.
Зі снігу, якого Зима накидала, бабу ліпили,
Довкола неї хороводи водили.
Веселились, сміялись,
Сніжками кидались.
Не до жартів було пташатам.
Їжу їм стало важко шукати.
Та люди зробили для них годівниці,
Наклали туди зернят пшениці.
«Їжте, пташата, з праці плодів.
Ви ж охоронці лісів та садів», -
Примовляли. Крилаті «дякую» їм співали,
У Зими питали:
«Скільки ти будеш по землі ходити,
Снігами їй годити,
Мороз пускати,
Дороги, стежки засипати,
Нас лякати?»
«Три місяці часу маю.
Роботу свою знаю.
Але як стомлюся, ляжу, задрімаю,
Тепло прибіжить до гаю.
Тоді матимете трохи раю».
«А які твої місяці?
Березень, квітень, травень? Ось ці?»
«Ні. У ці місяці Весні бути.
Мої – грудень, січень талютий».
У грудні я землю у груди збираю.
В січні сніг січу, поля, луги замітаю.
В лютому – лютую,
Бо вже весну на підході чую.
Це зміні не піддати,
Хоч як мудрувати».
«Ти ж сильний мороз не пускай,
Міру май. Людей, тварин не лякай!»
«Гаразд. Старатмусь морозом не зловживати,
Вашу просьбу пам’ятати».
«А ми любимо зиму, - промовляли діти завзято.
Вона приносить щось смачненьке у свята до хати.
На Миколая кладе під подушку дарунки,
На Новий Рік і Різдво – ялинку приносить й лишає під нею клунки,
В яких цукерки смачні й палянички,
Шкарпетки, шапочки, рукавички
Й інші цікаві та потрібні предмети,
Від яких душа пускає крила до злету».
Чує Зима слова ці, радіє.
Серце її крижане топиться, мліє.
Танцює в парі з вітром поміж ялинок.
Пускає феєрверки зі сніжинок.
Пританцьовують у ритм музики в лісі лисиці та зайчата,
Козулі, лосі та вовченята.
А ведмеді не чують і не бачать нічого,
Сплять у своїх затишних барлогах.
Смокчуть лапу, ковтають слину.
Бачать літо у снах і малину.
Ворони сидять на гілках та крячуть,
До танцю йти не спішатся, ледачі.
Зима до вечора танцює, сніг із рукавів сипле лапатий.
Втомиться, засипає під пісні зірок на руках у місяця-брата.
ID:
896988
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.12.2020 19:31:35
© дата внесення змiн: 26.04.2021 11:11:17
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
))) дуже гарно! - календар Осені та Зими для дорослих і дітей 
беру собі! 
Натхнення Вам і удачі! 
