Ми залишаємо на потім своє безмежжя почуттів,
Ми ж щирі, юні, безтурботні, що нам поспішність диваків,
Туманів сум завжди розтане, дощів безликість пропаде,
В очах глибоке і незнане, а там якось воно буде ...
Ми залишаємо на потім своєї ніжності роман,
І кожна мить - це ціни, ціни ... який обурливий дурман!
Під звуки інтернет - мелодій такі ж буденні і легкі,
Це час для нас повільно ходить, насправді це якісь стрибки ...
Ми залишаємо на потім своєї ніжності роман,
Любуємо осінню вроду і губимось поміж містян,
А потім крутиш головою, шукаючи одну її,
Нема, цінителі свободи, не знайдеш на цілій Землі ...
Ми обираємо на зараз буденний образ без турбот,
І танемо мов сніг в примарах, а не в букетах з рідних нот,
А так хотілося зіграти з тобою разом в дві руки,
І байдуже, що скажуть збоку про нас буденності зірки.
дякую
Чудово! 
Щастя ЛГ! 
