|
Зоряне небо завжди манило до себе людину. Людина чекала … Гостей, несподіванок … Іноді боялась, іноді ні. Іноді, вимальовуючи на величезній території обриси фантастичних тварин чи просто привабливі візерунки, людина наче запрошувала до себе … тих, далеких, невідомих, цікавих … Чому вона це робила? З цікавості, зі страху, прагнучи нових знань, можливо захисту від хвороб, невблаганної природи і такого ж невблаганного іноді жорстокого космосу … ? І вони відкликались. Принаймні, про це говорить неймовірна народна творчість минулих століть, наскельні малюнки, віражі людського ДНК …
Так було і цього разу. Коротке повідомлення з далекої галактики було зареєстровано одразу і в Європі, і в кількох штатах Америки. Не скажемо, що це когось аж надто налякало. Традиційні ЗМІ просто проігнорували таку небуденну подію, а в вузьких колах зацікавлених цей випадок був одним зі ста, а може й більше.
Але цього разу все склалось по іншому. Іншість полягала у тому, що повідомлення вдалось розшифрувати. А точніше не надто й перевтомитися від його прочитання. У ньому було з десяток креслень, опис енергетичної батареї та коротке пояснення користувача. Нетривалий диспут доволі фахових людей дозволив визначити пристрій як портал в інший світ. Щось на кшталт великого дзеркала, складеного з десятків рухомих рам, що приводилися в дію від батареї. Очевидною була небезпека вживання невідомого джерела енергії, але у середовищі фізиків – фантастів щось подібне вже зринало неодноразово. Тому сприйняття було серйозним, але позбавленим надмірних побоювань.
Місце признання очевидно вже було визначено напрямком та кутом обертання рамок, тож пристрій виглядав як реальний інструмент реалізації надісланого запрошення.
Аврора прожила у цьому світі уже досить довгий період часу. Після пережитого раніше цей спокійний виважений світ видавався їй мало не нагородою. Вона займалась музикою, танцями, зрештою фізикою та астрономією. Чим ж іншим вона могла перш за все зацікавитись після проведених тисяч років у кам’яному полоні?!
Тож склалось так, що такій обдарованій всесторонньо людині і запропонували пройти крізь рухоме дзеркало. Саме так обізвали цей пристрій на жаль саме військові, яких навколо назбиралося аж надто багато. Іноді від знищення пристрій захищали якісь миті. Але допитливість перемагала страх.
Хоч це і був ризик, але свого посланця земляни відправляли без будь-якого скафандра чи захисного костюму. Невже настільки розумні істоти, що змогли створити такий портал, не розуміли загрози від попадання людського тіла у неприйнятне середовище?! Отже, поява людини у скафандрі могла б свідчити про неадекватність або розумову відсталість самих землян.
Аврора увійшла у дзеркало. Призвичаєній до рідкого металу тіла андроїда це не виглядало чимось особливим. Фактично дрібні мікрочастинки людського тіла наче розходились в різні сторони. Тіло втратило чіткі обриси і перетворилось на щось на кшталт хмари, що стрімко пірнула у якийсь енергетичний тунель. Все це тривало може кілька хвилин, а потім стався спалах світла, що зовсім засліпив Аврору.
Дівчина пробудилась від дотику руки. Це було дещо несподівано, але поруч стояли … люди. Так, саме люди. «Оце так віражі», - подумала Аврора, дивлячись на них. Минулий раз обличчя Шани їй навіть видавалося привабливим. Десь там в неандертальському поселення. Але тут навколо неї, як їй здавалось, зібралась сама ідеальність.
Абсолютно ідеальні правильні риси обличчя, спокійні впевнені і навіть дещо усміхнені очі, вольові підборіддя, у всьому акуратність і … якийсь спокій.
Що вона відчула перш за все, так це … спокій.
З допомогою якогось маленького пристрою, який їй прикріпили на одяг, Аврора змогла не лише розуміти, а й перекладати свої слова на незнайому мову. Саме мову. Дещо протяжні звуки, дещо незнайома міміка, але … це була мова.
- Ми вітаємо тебе, дівчино з далекої планети. Наш лікар огляне твоє тіло, хоча вже можна сказати, що усе з тобою добре. Мене звати Елтерра. Я буду твоїм другом і працівником у твоїй подорожі. Буду тобі все розповідати. Расл буде твоїм дослідником. Він має багато запитань до тебе.
- Я рада зустрічі з вами. Передаю вам вітання з Землі. Я щиро здивована, що ви так схожі на нас.
- Тобі це лише здається. Ми зовсім не схожі на землян. У вас це називають гіпнозом. Ми скористалися ним, щоб не вразити твоє мислення.
- Тоді, чому я можу дихати. Чи тут середовище таке ж, як і на землі. Багато кисню? Є рідка вода?
- Ні, тут цього всього немає. Але ми створили для тебе уяву близького тобі середовища. Насправді твоє тіло перебуває наче в скафандрі, але ти його не бачиш. Наші будинки, обличчя, вулиці, транспорт дещо трансформовані. Вони схожі на справжні лише формою Все це для твоєї безпеки.
Все дивувало аврору у цьому іншому світі.
Звичайно технічні рішення мало нагадували те, що вона бачила на землі. Але найбільшою відмінністю було інше.
Штучний розум зустрічав дитину при народженні. Визначав її талант, де у неї є здатність бути першою, а отже щасливою. Якщо житель планети Еро втрачав з віком таку здатність, їй миттєво шукалась інша сфера для оптимальної самореалізації. Тут потрібно наголосити на слові «шукалась». Штучний розум передбачав настання хвороби і її необхідне лікування, повідомляв про погоду з неймовірною точністю і обирав найкращий одяг. Радив, яку слухати музику і які дивитись неправдиві ілюзії. Саме так вони називали аналог земного кіно.
Штучний розум обирав пару для одруження і в разі потреби міняв її складники. Включно з дітьми, яким можливо за таких талантів було б краще з іншими батьками.
Елтеррі щойно поміняли її нареченого, що було сприйнято нею абсолютно спокійно.
Аврора спробувала зрозуміти.
- Але ж це інша людина, це інший чоловік! Я розумію, що, можливо, той у чомусь кращий чи цікавіший, але ж люблять не за це …
- Так чому ж … люблять за талант, співпереживання, цікаві ідеї та фантазії. Якщо вони закінчились і мені вже нецікаво, то чому це все не змінити?
- Але ж це все інше. Інші очі, інший подих, інша посмішка.
- Це якісь несерйозні аргументи …
Ось так розмова відбулася вчора, а сьогодні Аврору цікавило питання страху, переживання. Адже у них таких зовсім не було.
- Елтерра, а ви не боїтесь, що, запрошуючи когось до себе, ви можете знищити свій світ. Хворобами, чужою агресією, ще чимось …
- Це завдання штучного розуму. Він має визначити, чи надходить від когось загроза. Наприклад, у вашому випадку він обрав поступове спілкування та вивчення. Оскільки ви дуже різні. Але ви перспективні з точки зору роботи нашого розуму. Ми можемо позбавити вас страху знань, втрати, невідомого. І ви будете жити так само щасливо як ми.
………………………….
Коли Аврора пройшла крізь дзеркало в зворотному напрямку її рішення зріло не більше кількох секунд. Група військових стояла напоготові. Портал потрібно було або знищити, оскільки він ніс у собі загрозу, або очікувати невдовзі гостей з іншого світу. Причому цей гість був готовий до дуже швидких трансформацій усього оточуючого життя.
- Знищіть його негайно. Це загроза для нашого світу. Поспішіть. Вони надсилають своїх роботів.
ID:
894250
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.11.2020 14:08:57
© дата внесення змiн: 15.01.2021 21:14:01
автор: Дружня рука
Вкажіть причину вашої скарги
|
Продовжуйте будь ласка! 
