Учені – на те й учені,
Щоб таїну розгадать.
Невдовзі оладки печені
Із роздумів вийшли всі в ряд.
Усе їм знайоме. Лиш в дечім
Затримка -- триває розбір.
Та дітись куди їм від звершень –
Все виклали вже на папір.
І формули, графік, рівняння…
Як тримає все голова?
І все, що було ізрання,
І буде що, є, звідкіля
На Землю прийде нещастя,
Коли наша зірка замре,
І Марсове дно, мов рідне,
Розкаже усе про себе.
Одне, правда, є в непокорі:
Це те, у чім розум живе –
Та тіло до всіх в непокорі –
До смерті з дитинства веде.
Вони його вивчили, знають,
І гени вже майже в руках,
За енергетикой стежать
Планують на ній царювать.
Звичайно, роботи багато –
Вона їсть здоров́я і час.
Але ж і здобуто! Тож знайте,
Що й світу не можна без вас!
Я кланяюсь вам, головатим,
Ціную, ціную усіх!
Ось тільки бувають пихаті,
Бо тягнуть усіх не в той бік.
Оці не повинні би жити –
Проблеми не скинеш мечем.
Знайди, земний Бог, причини –
За ними сховалось «окей».
Ви – наша надія, учені.
Ви міццю так схожі на скелі!
Вдач вам, світилам прогресу!
Скажіть, як уникнути стресу?
Питання не трак щоб важливе,
Та тільки підточує сили.
10.02. 2021 р.
