Моя затерпшая душа,
Скажи, що сталося з тобою?
Навшпиньках, тінь не залиша,
Ховаєшся ти між юрбою...
Ні з ким не хочеш говорить,
І відповіді ти не маєш,
Лиш знаєш те, що так болить,
Коли когось ти знов втрачаєш...
І не твоя провина в тім,
Що сил боротися так мало...
Та як забути дотик тіл
І погляд Долі, що спіткала?...
Для чого ти зустрівся їй,
Моїй знівеченій і гордій
Душі, загорнутій в сувій
Минулих зрад...Їй було годі.
Всього вона пережила
І вже чекала тихо старість...
Хоча й зневірена була,
Та все ж плекала тиху радість...
А ти ввірвався й вправно так
Сказав, що все в нас буде добре!
Що це і є таємний знак-
Зігріти серце моє горде...
......................
Під небом зоряних світил
Життєвий шлях я знов торую.
І поки не забракне сил-
Своє тепло тобі дарую.
І стане нам його сповна,
Щоб жить щасливо, не боятись.
Душа моя, не будь сумна!
Крізь сльози будемо сміятись!!!
