Далеко у морі я бачу маяк,
Та як допливти, досягнути?
У мріях все просто, насправді - ніяк,
Не можу я все це збагнути.
Магнітом притягує світло мене,
Он місяць кидає доріжку,
І море спокійне, неначе німе,
Підставити зможе все ж ніжку.
А хвильки ласкаві качають буйки,
До них допливу, а що далі?
Душа підганяє, складає байки,
Та знаю вони так невдалі.
І вітер притих, чи очікує щось?
Легенько штовха мене в море.
Невже, оце правда, чи, може, здалось?
Он цятка в краю неозорім.
Це - човник маленький пливе серед хвиль,
Розгнівалось море - кидає.
Лиш тільки недавно у морі був штиль,
Що буде з човном, я чекаю.
Той човник порожній, є два в нім весла,
Чи доля його посилає?
Розсіялась сіра у морі вся мла,
А човник пливе, то зникає...
Чудова, чуттева лірика, Надіє!
Море буває спокійне і бурхливе! Таке воно і життя!
Треба завжди тримати човника на плаву і стежити за погодою та за хвилями!