похилими стержнями
шлях простягався додолу
Правда йшла вниз, до тих,
хто сказав йти додому
була Правдою мрії,
стала Правдою мари,
була чистою в помислах,
стала справжньою в шрамах
йшла похилими стержнями
ЛЕП та змарнілих дерев,
йшла так само додолу,
як колись підіймалася вгору
залізала в думки,
що колись відродили її,
забиралася в рот,
що колись промовляв їй іти
не сказавши нікому,
що всі правди у світі такі,
тліла мовчки в думках
мліла в тупоті слів...
сподобалось! 
