Він поспішав назустріч славі й… смерті,
Бо ж Україну, як ніхто, любив
І смертю власною не дав Росії стерти
З лиця землі її. Але ж, якби…
Якби не ця війна! Чарівний тенор
Не раз вже світ собою сколихнув.
Пісні його, мов солов’їні трелі,
Але ж зустріли на шляху війну.
Війна завжди єднає побратимів.
Стає й він «правосеком» неспроста,
Дорогами війни пройшов крутими,
І місія його була свята:
Знав, що не втримать волі на припоні,
За неї і приїхав воювать,
Та куля снайпера чомусь була… сліпою –
Того убила, хто мав жить, співать…
Герой не вийшов цього разу з бою
За Україну (був її дитям),
Душа його освячена любов’ю,
Тепер пізнала космосу буття.
Зорею ставши, ангелам співає
І Україну рідну прославля,
Не раз герої поряд з ним ставали,
Й нових іще народжує земля.
Настане час, коли зірки засяють
Вже вільній Україні – без війни –
Пісні нові цей світ заколисають.
А тенор Сліпака з-за хмар дзвенить…
8.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).