Лишились не прочитані книжки,
Полотен не написаних ескізи,
Серед полів не пройдені стежки,
Романсів не доспіваних репризи...
І малюку своєму перед сном
Вже не розкаже мама на ніч казку.
Родина не збереться за столом...
Минуло все. Війна зриває маску.
Поміж будинків, спалених вогнем,
Щодня злітають в небо нові душі.
Пройшло усе, лишився тільки щем
І небом сліз наплакані калюжі.
Серед руїн вже нікуди іти
Накрив все місто чорний смерті купол
І на могилах у дворах хрести
Благають: "Відомстіть за Маріуполь!"
Це страшні реалії сьогодення, в яких кожен мав визначитися, хто він і з ким. І немає тут вже місця для підступної «вати». Бо з підступності таких і розпочинаються війни. Та ми здолаємо і цю. Переможемо і відбудуємо неодмінно заради пам’яті наших полеглих побратимів. За що і йдемо зараз вперед. З повагою, міцно тисну руку.