Оксамит нічки темної, тиша довкола.
Місяць-човник з-за хмар виринає.
Зіронька де-не-де блимає оком.
В темну воду холодну верба заглядає.
Тиша довкола, спить зелена діброва.
Пісню дзвінку соловей не співає.
А під вікном моїм чарівна матіола
Пахощі свої казкові вночі розкриває.
Тиша довола, як перед грозою.
Здійнявсь, закружляв легкий вітерець.
Листячком тріпоче, грається лозою.
Мабуть, скоро настане для тиші кінець.
Та поки що панує королева-тиша.
І довкола пітьма, хоч виколи око,
Не зрозуміла тривога якась у душі-
Смуток, холодно і одиноко...
Вслухається душа у загадкову тишу.
Вона для неї говорить, не мовчить
Народжуються саме тут чудові вірші.
Все забувається в цю чарівну мить!
18.05.2020р.
нічний оксамитово-казковий пейзаж з ароматом матіоли 
красиво 
Чарівна тиша! 
Краса! 
