НІЧНИЙ ГІСТЬ. Я не бачу його обличчя, не знаю імені. Я не знаю в яких галактиках він живе. Та щоночі, багато рóків вже, сниться він мені, І щоразу його освідчення душу рве. Може він мені лестить? Чи й справді такий закоханий, Що щоночі долає темінь, летить у сни? І торкає душі моєї своїми нотками, І я чую, як свіжу пісню бринять вони. Він стоїть, мов тінь. Він мовчить. Та я чую голос той, Розумію я всі з несказаних ним словéс, А коли йде геть - замальовує слід свій золотом, Його контури бачу я між нічних небес. З-під пера, його річі птахами злетять крилатими. Всі слова я зримую, всі їх у рядки складу. У причинені вікна шепну: Тебе знов чекатиму! В небесах прочитаю відповідь: Я прийду! ©Н. Хаммоуда
ID: 880639 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ПоемаТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 24.06.2020 00:51:07 © дата внесення змiн: 24.06.2020 00:52:34 автор: Наталя Хаммоуда
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie