Я в Білорусь закоханий з дитинства!
Вона лелекою в душі моїй луна;
вона як чистий подих, як синиця,
що у руці захована... Вона -
Країна мрії, щастя і надії;
вона - Країна річок і озер;
вона пройшла крізь острахи, події,
занепад, біль... Вона живе тепер
вродливою дівчиною Полісся,
яка блукає в білій самоті...
Країна дум, Країна віршу й пісні...
І знов лелека з вигуком летить...
Рілля, жнива та збори урожаю;
гаї шумлять, казок не зупинить...
Країна ця завжди мене вражає!
Країна ця у світи цим дзвонить
у дзвони, що покликать здатні людство
до пошуку шляху свого життя...
Завжди страждали люди, Білоруси...
Навіщо їм потрібно каяття,
коли вони всі роки працювали,
коли вони знедолені були;
коли вони в нещастях мандрували,
коли вони занедбані жили.
Фольклор народний душу відкриває,
він ніби Янгол Божий, що співа...
Уся Країна душами співає
такі чутливі, прозірні слова!
Лелека-птах несе від Бога звістки,
що Білорусь знов долю розшука;
гірке мине, всі біди дуже хисткі,
зламає їх людей живих рука!
Хай Білорусь знов сяє як перлина!
Хай Білорусь мов квітка розквітне!
Дива прийдуть, тож, хай живе Родина!
Свобода хай в Родині не засне...
Бажаю щастя рідній Білорусі!
Мої Сябри живуть неподалік.
У Білорусі так багато глузду,
і кожен цього глузду не уник.
Крокуй вперед, Країна-Господарство!
Крокуй вперед, у бік нема шляху!
О, Білорусь, Слов'янське давнє царство,
не знайдеться де місця і гріху.
Я в Білорусь закоханий до болю,
я в Білорусь закоханий завжди...
Мої Брати і Сестри знайдуть долю,
залишуть золоті свої сліди!
08.05.2020
