В Брюховецькому лісі, притаманний смуток
Моїх щирих бажань: "Івасюк відгукнись!"
«Ой, смереко!» - миттєве… судьбіна… здобуток…
Суперечить Лубянці – лелекою скрізь.
Приспів;
Голосніше… кобзарі,
Гімн… «Червону Руту!».
Познущались москалі –
«лицарі!»... ще й в Крутах.
«Яворину» – щем душі…
Те пророцтво крає...
Зоряний тремтить рушник
Понад рідним краєм.
Навертай «Водограй!» у обійстя планиди,
Де трембіти дозором закоханих ждуть.
Рідний край голубити, Різдвяне кропити
Потаємним… що в серці, невтримне, мов ртуть.
Приспів;
Це наш дім – Україна, теренами – хуга,
Ще не щезла поспіль, плін життя, жертовне.
Твої пісні знайдуть Володимере – друга,
Хто «живий» як Ілліч, той отримав баг(н)ет.
Приспів;
08. 01. 17.
