Я щось скажу тобі на вушко, Небо, можна?
Про щось прекрасне і болюче водночас,
Що відчуває кожен день душа тривожна,
Скажу так тихо, що лиш ніч почує нас.
Я запалю маленьку свічку під зірками,
Яка торкнеться до сльози своїм теплом,
Відправлю шепіт свій до Господа з вітрами,
Що бешкетують, наче діти, за вікном.
І хай розсіються слова, немов піщини
Поміж планетами, десь там, у небесах,
А разом з ними і тривог моїх хвилини,
Мій світлий біль, розчарування, сльози, страх.
Спокійна стане вмить душа моя тривожна...
Та поки теплий вогник свічки ще не згас -
Я щось скажу тобі на вушко, Небо можна?
Скажу так тихо, що лиш ніч почує нас...
***
