Люблю я Київ тих років вісімдесятих!
Спокійний ритм столичного життя.
Газована вода у спеку з автоматів
Під кронами каштанів – від сонця укриття.
На вулицях столичних тодішніх і дорогах
Немає пробок, іномарок і безліч машин,
І ще немає у підземних пішохідних переходах
Суцільної стіни з ларьків і бутіків вітрин.
На виході з метро чи на якійсь зупинці
Кіоски з пресою і черги до свіжих газет,
В яких при будь якій вільній хвилинці
З кросвордів і новин складався дня сюжет.
Уранці трохи сонні й заклопотані кияни
В автобусах, в тролейбусах, в трамваях і в метро,
Читаючи газету чи журнал, як істинні містяни,
Спокійно поспішали на роботу у місто,
А ввечері поважно, приховуючи втому,
Зайшовши по дорозі у звичайний гастроном
Купити хліба, ковбаси чи молока додому,
Розслаблялись за кавою, за пивом чи з віном.
Люблю я Київ і киян років вісімдесятих, -
Відкритих, чемних й доброзичливих людей,
Які могли до себе будь кого прийняти,
Хоч будь ти іноземець, чи якийсь спудей.
Той Київ назавжди лишився в моїм серці,
Може тому, що я був в той час молодим
І то були роки наші юнацькі і студентські,
Під час яких із друзями його пішки сходив.
А, може, ще й тому, що в час перебудови
На зламі історичному імперії й епох
Київ став українським, як ніколи, й новим,
І я був свідком тих подій одним із багатьох.
Сьогодні Київ теж новий і - невпізнанний, -
Нові мости й розв’язки, дороги і шляхи,
Інші назви вулиць, проспектів і бульварів,
З рекламними біг-бордами будинки і дахи.
Столиця українська, як місто велетенське,
Для українців стала трохи як чужа.
Написи довкола на мовах європейських,
І російська мова скрізь переважа.
Древньою історією стоїть оповитий
На обидвох берегах старого Дніпра.
Як же нам той Київ колишній не любити,
Від якого в спогадах серце завмира?
ID:
868414
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.03.2020 02:57:33
© дата внесення змiн: 18.03.2020 02:57:33
автор: Павло Коваленко
Вкажіть причину вашої скарги
|
