Нависли хмари над цим світом грішним,
І в небо ангели піднялися з землі.
А радість зникла, і довіра зникла.
Не вистачає цьому світу доброти.
Коли ми встигли нашу Землю обікрасти?
Навіщо й досі нищимо її?
Можливо, вже потрібно щось міняти.
Чи усім ба́йдуже до спільної біди?
Наше життя, на жаль, давно не досконале.
І не назвеш нас «ідеальними» людьми.
Нависли хмари, такі темні хмари,
Та промінь світла ще проб’ється до землі.
