Кров запеклась на сірому камінні,
Нахмурило Світило сяйний лик.
Забрало небо душі, що нетлінні,
Довкілля розірвав прощальний крик,
Розтанувши в зимовому промінні.
Один лиш постріл і нема життя -
Смертельний гріх убивці проти Бога.
Не ставить на коліна каяття,
Не до добра спроваджена дорога
І не дійти душі цій до пуття.
Смакує кров невтішник безсоромно
В тих оргіях диявольських корон.
Пливе нещасний на хисткім поромі,
Де злу споруджено розкішний трон,
Туди, де час лишається на зломі…
Волочить темінь в темряви пащеку.
До Світла світлі крила піднесуть
Тих, що не думали про небезпеку,
Що боронили Край і правди суть.
Птахами білими - у путь далеку…
В безмежжя Вічности, Любови путь.
26 лютого 2020
(с) Валентина Гуменюк
Зворушливо! 
