Десь там, за містами в туманах,
Десь там, за шляхами в дощах,
Є острів у жовтих тюльпанах,
Який мені снився у снах.
Шукала на мапі роками,
Шукала його кожен день,
Вночі йшла услід за зірками
І сипалась віра з кишень.
Здавалось, нема його в світі,
Що він - лиш фантазії плід,
Була вже на Кіпрі, Гаїті,
Шукала невидимий слід.
Від віри вже крихти лишались,
Хотілося здатись й піти,
Та враз пелюстки поз'являлись,
Це ж жовтих тюльпанів сліди!
За ними пішла крізь тумани,
Шляхами, що тонуть в дощах,
Роздягнута впала в тюльпани,
Які мені снилися в снах...
***