На дворі ніч. Тік – так співає час.
Тік – так, тік – так: життя біжить пунктиром.
Воно так само бігтиме без нас,
Нестиме дні свої нестримним виром.
«Єдиний хто не втомлюється час» -,
Так мудра пані Ліна говорила.
Дні марнувати розкіш є для нас.
Спинятись рано. І поки є сила
Ми мусим бігти, крокувати, йти,
Наповнюючи всесвіт добротою.
Бо ще не час. Не час для темноти.
Багато справ ми маємо з тобою!
У кожного призначення своє,
Гойдають вчинки совісті ваги.
Свій іспит кожен долі сам здає.
І прийде час нам віддавать борги.
Шляхами долі: йди, біжи, крокуй.
Шліфуй знання, тренуй своє терпіння.
Найменшу мить життя свого цінуй,
Бути людиною – найважливіше вміння!
Саме так! Мудра жінка, патріот України. Совість не однієї епохи. Недарма совок її боявся, твори Ліни Костенко були під забороною до початку дев'яностих років.