Заховай мене в теплі долоні,
Наче пташку, побиту дощем,
Що пролився на долі пероні,
Де тривога, де холод, де щем...
Заховай мене, любий, благаю,
І в життя без броні не пускай,
Я до крові там душу здираю,
З неї скалки стирчать, повиймай...
Повиймай з неї жала пекучі,
Поскидай мокре листя з плечей,
Залікуй щастям рани болючі,
Щоб не сипалась сіль із очей.
Обітри краплі крові вустами,
Словом лагідним витягни щем,
Огорни мене ніжно руками,
Наче пташку, побиту дощем...
***
