Поглянь у небо, очі підійми,
там ангели літають білокрилі.
Змахнувши величезними крильми,
летять на землю, зморені й безсилі.
Серед людей блукають в самоті,
шукаючи у сутінках світанок.
Не має меж в щедротах й доброті,
й розчарувань від гидких забаганок...
Когось за руку поведе у храм,
щоб за здоров'я помолитись Богу.
У світ дитя, як дар, несе батькам.
Незрячого виводить на дорогу.
Від люті захистить своїм крилом.
Зупинить кулю, що летить у скроню.
З тобою на колінах під Хрестом,
збирає сльози у свою долоню.
Важка ця ноша, крила підійми
і в височінь... Злітають білокрилі.
Змахнувши величезними крильми,
летять у небо, зморені й безсилі.
автор: Лариса Мандзюк.
