Знов осінь стукає у скельце
і мертві спогади на серці,
стають сильнішими, ніж я.
Мінливою стає погода,
на серці дивна прохолода,
заснула злість уже моя.
Я болі вже не відчуваю,
я загартована, та знаю,
що біль не втихне аж тоді,
коли минуле я забуду,
коли я просто жити буду.
А мертві спогади мої -
Лиш притупляться,притупляться,
але зі мною все ж лишаться,
то сателі́ти* у житті,
І в ніч безмісячну і темну,
лиш двоє не заснуть напевно
- це я і спогади мої.
*Сателі́т - супутник
