Мудрогелі хуторянські, нащо ми тут живемо?
Зрозуміли щось? Зробили? А тепер куди йдемо?
Поле й річки отруїли, землю всю занапастили,
У містах он не дихнути... Як нащадкам потім бути?
Й зверхники у нас погані - хоч все обіцяють -
Як не дурні то ледащі, лише гонор мають...
Чомусь хочуть нас навчати, що й самі не знають,
Все керують та торгують - людність обдирають...
За кордоном, десь за морем, вже нове зробили:
Різні гаджети, смартфони, аж на Марс злетіли...
Та напастей й там багато, краще жить не стали:
Кризи, війни й терористи їх тепер дістали...
Ми ще Землю нагріваєм - а погоду це псує,
То йде повінь, то посуха, вже і крига розтає!
Навіть клімата змінили, хоч не всі це зрозуміли:
Катаклізма наступає, кожен тяжко постраждає...
Ну а далі буде гірше, бо комп'ютер думать став:
Грає в шахи, шоферує, навіть вірші вже писав!
Розум штучний уже зможе і робити, й планувати...
Ми вже будем непотрібні. Тільки споживати.
А іще погано нам, що комп'ютер той не сам -
В мережу вони єднаються, керувати намагаються.
Як мережа та все взнає - місця тут для нас немає!
В рай чи в пекло нас замкнуть - та без цілі не живуть...
Од тих лих як вберегтися? Куди йти не знаєм...
Ніколи ж так не траплялось, ну а зараз маєм!
Звісно, якось завжди буде... Не раз бідували...
Якщо наперед не думать, оминем навали!
2/3/2020
