Знаю, що головне в житті людина, людина
як створіння духовне. Чомусь так дбаємо за тіло, що забу-
ваємо про душу. А хто не знає як болить душа?
Тіло старіє і помирає, а душа - ні. Вона
безсмертна. Так віруємо і так живемо. Та чому так не спо-
кійно на душі? Страхи - її вороги. Все наше життя - одна
невідомість. Страхи, тривоги, клопоти, переживання зво-
дять нанівець наші старання знайти в собі щастя. Та як
кажуть - не було би щастя, та нещастя помогло і... на
добре все пішло.
Тож, не гаємо часу. І збудуємо ми свій рай.
Най, світлі думки і чисті помисли замешкають там. Знай -
не роби іншому те, що немиле тобі. Це золоте правило в
житті. І тішиться бідна душа, читаючи твого вірша. І забу-
ваються образи і гнів, тривоги минають. Любо-мило стає
на душі. От що значуть вірші! О! Ті слова мов сонця про-
мінь, мов гормон щастя. І твориться в душі тій рай.
Він твориться кожну хвилину життя і дум-
кою, і словом, і ділом. І ось дух уже панує над тілом,
дух любові і життя. О, незбагнене оце відчуття.
О, саме то)
На все есть время,
для всех отпущен срок.
И каждый должен сам
свой вынести урок.
Живите на Земле
учтиво и достойно,
Спасайте душу здесь
и впредь не делайте ей больно.
Чтоб блеск из ваших глаз
сверкал лучами света.
Вы возрождайтесь вновь
в неведомых мирах,
В неистовых рассветах
и где-то в облаках,
В сердцах галактик где-то!