"Усіма залишена". Український художник Володимир Микита.
ЗАЛИШЕНА
Так час злетів, здається, що не жила,
Здається вчора вишнею цвіла,
Душі весна торкала ніжно, мило -
Коханою у світі цім була.
Де діточок насіяла маківям -
Подвір’я у захмеленім ціпку,
Лягло життя на скроні сивим зіллям -
Не чути дітвору, так гомінку.
Самотність дико хусткою обняла,
В ній старість одиноко добіга.
Чекала, Боже милий, як чекала,
Що радість в хату хлине, мов ріка.
Цвіте знов сад в осінньому намисті,
Душа холоне - дихає зима,
Надії замісила в старій мисці -
Світ доживає в старості сама.
Залишена, забута, одинока...
Засмагла від розлуки, від біди.
А на вустах молитва від пророка,
І під вікном заметені сліди...
(С) Леся Утриско