ОСТРІВ
Чорниця еліксиром на губах,
Лазур’ю переповнюється простір,
Де проросли волошки в небесах,
Для мрій моїх там вистраждано острів.
На озері, що тане мов міраж,
Коли лиш натяк на вітри осінні,
Там літній намальовано пейзаж,
І жадані птахи живуть там сині.
Ховаються від всіх людських гріхів –
Бо людям благ, як водиться, не вдосталь ,
Й полюють браконьєри на птахів,
А я стираю з мап шляхи на острів.
Я залишаю все як попервах,
Хоч десь хай буде чисто і первинно:
Чорниця, як в дитинстві на губах
І острів мрій у мріях лиш гостинний.
(с) Надія Семена
