Давай без фальші говорити про любов,
Замріяну та ніжну, а іноді нестерпну.
Про ту любов, яка п'янить ночами,
І день за днем щебече небесами.
Давай з тобою говорити про любов.
З горнятком кави у руках,
Читай мені про наші почуття на зоряних садах,
Піщаним шрифтом на пісках.
Про ту любов, що не написана в книжках,
Про ту, що не утрачена в віках.
Яка нестримна, мов струна
У небо рветься, як чарівний птах.
Давай ми будем говорити про любов -
Без шуму і без зайвих слів,
Без урочистостей і без Богів,
Без гріз і без вогнів.
Давай хвилинами, роками та життям
Сьогодні, завтра, в цей момент
Ми будемо кричати, шепотіти
Молитися і вірити в любов
Що в венах, в серці, в дотиках думок
В крові, в душі в очах твоїх й моїх
Що спить,сміється і кричить
Ми будем говорити-лиш без слів
Я поглядом відчула-Це любов.