Я пам'ятаю погляд твій , глибокі очі
І пропозицію , щоб дівчиною стати ,
Той парк вечірній і розмову , що тоді.
Сильно нам зігрівала і серця і душі ,
Побачення, троянду білу, найперші ніжні
І шовкові пелюстки - такі , як поцілунок і
Твої обійми й усе це досі згадуєш і добре
Пам'ятаєш ти, ми згадуємо зустрічі, місця
Й усе що зв'язано із ними до дрібниць
І не було тоді на світі таких, як були ми -
Красивих, радісних, закоханих, смішних
Та зникло все - немов нічого й не було,
А скільки вже й листопада пройшло ,
Від того часу, навіть і не пригадати
Лише ми двоє будем в серці зберігати
Історію , яка вже не повториться без нас
І що б хто не казав любов вічно жива
А осінь та найкращою в моїм житті була
