Не бійся повернути все назад,
Не бійся подивитися в минуле!
Життя вже не солодкий мармелад,
І люд шумить, неначе повний вулик.
Дивлюся я і спогади сумні,
Не на своєму зараз зовсім місці.
Згоріли ідеали у вогні,
Усі наївні здогадки недійсні.
Я знаю, що "ніколи" -це табу,
Але все ж інколи сказати можу .
До болю звикнути призначено рабу,
Але рабом не може бути кожен.
Навколо зараз люди всі чужі,
Не вистачає й тих хто був не другом.
Розвіялись прекрасні міражі.
Душа страждає болісним недугом.
Усі ми в клітку загнані, мов звір,
Лиш гроші наші стіни і кордони.
Нема настр'ою на здолання гір.
Ми віримо в безглузді забобони.
Стежина долі в кожного своя,
Але на ній завжди є роздоріжжя.
Куди ж нам повернути власне "я",
Щоб нам надалі якнайкраще вийшло.
А що як ти повернеш не туди?
Чи буде шанс вернутися в минуле?
Заплющив свої очі та іди!
Вже чуєш, там стихає шумний вулик...
