Серцю тісно – ген туди б йому зійти
Де токують в високості беркути,
Де сОколи в верхах змагають крили
Йому б туди, допоки має сили.
Йому б туди ступити обережно
Де залишився поверх слід ведмежий,
Де підвечіря дні що раз ковтає
Де сніг сліпучий до півліта тає.
Йому б зійти туди на ті пороги
Де олень навесні скидає роги
Де в вишині сміється сонце й вітер
Йому б туди,йому б туди злетіти.
Йому б туди де та земля принадна
Де ніч в передвечірї стелить рядна,
Де сонце залишає жовте коло
Йому б туди поки ще не схололо
Йому б туди де день стрічає темінь
Де з вишини паде кубовий кремінь,
Де буревій від відчаю й розпуки
Потоками донизу котить звуки.
Йому б туди де скелі й сірі стіни
Там де ніхто його уже не стріне
Йому б туди в ті шорохи і шуми
Йому б з своєї вирватись задуми.
Парище 2019р.
Чудово передані почуття! 
Душа і серце невід*ємні... І почуття такі приємні...Напевно кожен в собі відчіває...Кои десь там , впіднебессі думка літає...
Доброго ранку Вам та всього найкращого.
