Аж гуркотять історії колеса
По бруку ірреальної доби,
А вічний ...еня власну править месу,
А гої голі – чухають лоби.
Продажні маски хихотять на сцені ,
Маріонетковий гримить стократно бал,
Та скоро звір завиє на арені -
І кров’ю бризне в п’яний карнавал.
Та що там кров? Невже й до неї звикли?
Бо ж «плине кача по Тисині…Гей!»
І промовляють німо люті цифри,
Й голосить пам’ять тугою смертей…
А тут – кіно. Лиш ровера немає.
І всі зцапіли: - Він уже не лох?
Про мир говорить – а вони стріляють…
Й, одурений, мовчить самотній Бог.
Тож гуркотять історії колеса
По бруку ірреальної доби,
І править ..еня Україні месу,
А гої голі чухають лоби.
Дякую Вам, п.Катерино 
