Шепотіла казку осінь вітрогонам,
Вплітала в коси стрічки золоті,
В макітрі жолудь терла макогоном,
Силяла ниточки в насушені гриби.
Крутилась , як руда вертлява білка.
Заклопоталась... Завтра вже зима...
А за вікном співала десь сопілка
Про те тепло, що було і нема.
Ще б помаранчу килим на подвір"ї,-
Припудрить носик вранішній зорі,
І оселедцем дим пустить над іній
В досівітній тиші, вранішній порі.
Сап"янці ще замовила у майстра.
Скоріше б обробитись і забрать,-
Застудять ніжки хризантема й айстра,
Поникне долі гордовита стать.
Горнятко кави зладити зірниці-
Їй час світити кусень від доби.
Клубок ниток вовняних а ще - спиці,
Щоб сплести теплі ранкам панчішки.
Н. Карплюк-Залєсова
29.10.18.
Гарно! 
