Троянди почорніли у нашому дворі,
і чорнобривці від морозу притулились до землі.
Колись цвіли вони і прикрашали двір,
і радували всіх гостей й хазяїв -зір.
Як було Літо дув духмяний вітерець,
і зачаровоні були усі і сірий горобець.
Ці квіти ніжно пестив тойже вітерець,
розчісував їх так,наче в руках тримав він гребінець.
Ошатний двір весь кольрами вигравав,
а Соняшник як дережер всім керував.
Бджоли й пташки пісні свої співали,
і як на сцену на клумби прилітали.
Ну а тепер Осінь замалювала Літні кольри,
в коричневі,сірі і чорні обновилися вони.
І Соняшник геть помарнів і нахилився,
він помарнів-можливо з поразкою осінньою змирився.
І горобець - він не літає а стрибає по землі,
можливо як може підтримує квітки.
Він шепоче- потерпіть Весна прийде,
і ваше насіння після Зими знову зійде.
Ось так я бачу свій Осінній двір-
дивлюсь очима а бачить мій душевний зір.
А ще скажу,що Горобець всеж правду говорив,
Весна прийде й докаже -мороз вас не убив.
