Ой вмирає Україна.. мати помирає.
А отам, отам високо - ворон виїдає
Сину очі. То так треба! Бо боги рішили.
Боги, що отут керують! ЩО оті могили
Нагортають. Що героїв роблять із дитини.
Ой… які ж вони великі, боги..
а могили..
На могилах– вітер хилить трави посивілі.
А могили, а могили? Матусі змарнілі.
Ой .. недоля.. ой недоля.. кодло усе, кляте..
За що ти мою матусю виганяєш з хати?
За що ти оту дитину марнуєш в недолі?
Нищиш, давню нашу славу, нашу вольну долю?
Козаки, та де ж Ви, діти…
Дайте мені раду.
Як зробити народною, людяною владу?
анфіса Стефко- Букреєва "Тарасів Заповіт"
